Насправді залишилось два останніх інгредієнта, які, знову ж таки, нероздільні, бо перший є наслідком другого. Принаймні у мене воно саме так. Впевненість виникає завдяки підтримці.
Я б ніколи не наважилась почати щось своє, якби була одна. Всім нам знайома така ситуація (причому не залежно від виду діяльності):
Ось я б так і продовжувала стрибати в оцінках власних можливостей, якби в один момент мої найближчі і найрідніші не дали мені повірити, що я зможу. Зможу, бо вони поруч. Причому настільки поруч, що я навіть не можу назвати "Хіту" своєю майстернею - вона наша.
Ці героїчно терплячі люди вислуховували 100500 варіантів назви всіма можливими мовами світу, вимальовували десятки і десятки папірчиків кульбабками, фонариками, хмаринками і тд, придумуючи логотип, розвішували по фен-шую прикраси на стенді за 20 хвилин до кінця здачі конкурсних виробів, підробляли фотографами і фотомоделями для формування альбомів в групи і навіть витримували моє ниття. А ще вони наповнюють моє життя ідеями, підпрацьовуючи моїми музами-волонтерами, заглядають в спецалізовані крамниці, щоб знайти мені кращу фурнітуру, шукають шляхи розповсюдження моїх прикрас, ладні навчитися ліпити, щоб мені було простіше і підштовхують мене до дій, бо знають як мені це необхідно.
Я знаю, що я можу, бо у мене є заради кого могти. Ця підтримка формує мою впевненість, а впевненість рухає їдею і дозволяє йти вперед.
Сподіваюсь, що у Вас в житті теж є такі люди.
P.S. Я знаю, що ви читайте і знаєте, що я про вас. Дякую вам.
Немає коментарів:
Дописати коментар