пʼятниця, 23 травня 2014 р.

День другий

Людиною керує бажання саморелізуватись, втілювати свої ідеї. Якщо Ви хочете їсти, але будь-яка куплена страва, де б Ви не шукали, приготована не так ніжно і соковито, як хотілося б, Ви починаєте робити спроби приготувати її самостійно на свій смак. Ви захоплюєтесь цим процесом і повторюєте ще і ще, доки не отримаєте бажаного.
Так само було і зі мною. Я, як і кожна дівчина, хочу носити на собі ті речі, як б б підкреслювали мою особистість, демонстрували мій внутрішній стан, виражали мій смак та уподобання. А, як відомо, найкраще це можна зробити за допомогою дрібниць, таких як прикраси. Мої пошуки прикрас, які б полонили моє серце, видались невдалими, не зважаючи на все їх розмаїття зараз. Їх однаковість та штампованість вводить не у найкращий стан вже на 5 секунді їх розглядання в магазині. Здавалося б, це привід засмучуватись… Але не для мене. Я, коли двері виявляються зачиненими - лізу через вікно! Тож я вирішила спробувати майструвати власні вироби.
Мій творчий шлях почався три роки тому. Дізнавшись про таку техніку виконання прикрас як ліплення з термопластики, я, щонайменше, зацікавилась. А вже наступного дня я сиділа с двома купленими кольорами й намагалась виліпити своє перше «щастячко». Звісно, перші роботи на виставки не відправиш, але я горда ними, адже це є символом сміливості та рішучості. Я досягла досить високого рівня майстерності за ці роки, навчаючись на власних помилках. Впродовж останнього часу я робила прикраси для своїх близьких людей, а також приймала замовлення від їх знайомих, що побачили їх та зацікавились. Тобто працювало лише "сарафанне радіо". Тепер свої вироби я вирішила відкрити для всього світу, щоб дарувати людям радість і тепло в речах, що створені моїми руками. Що може бути кращим, ніж створення власної справи, яка дарує мені самій задоволення? Цього варто прагнути… Щастя, що це було так поруч і я вчасно це побачила! Але давайте не поспішати, адже ще не всі інгредієнти зібрані.




Що для вас натхнення, і з чим ви його їсте? Без цього інгредієнту не обходиться жодна моя страва.  Це те, що рухає мене…
У натхнення немає графіку відвідувань, його неможливо зупинити, залишити, приручити... Але, певно, в цьому і краса - в моменті, коли посеред пари або прогулянки ти точно знаєш, що ти хочеш, можеш і зробиш одразу по поверненню додому: ти прийдеш і дістанеш своє "тісто для душі", над яким сидітимеш день і ніч, забувши про справи, час, їжу доти, доки в руках не залишиться втомлена, але втілена ідея. Ніхто і ніколи не назве Вам точний перелік речей, запахів чи місць, які Вас однозначно надихнуть. Але можу впевнено сказати, що основним джерелом мого натхнення були і залишаються люди. 

Сьогодні я розмовляла з чудовою людиною, яка  пробудила в мені ентузіазм і бажання виготовити щось особливе. Це багатьом з Вас відома Софійка Марченко, засновниця домашньої пекарні "March&Co". Ще рік тому ніхто й подумати не міг, що ця тендітна дівчина займе чільне місце в пекарській сфері та ставатиме все популярнішою щодня! Я захоплююсь тим, що вона поєднує в собі витонченість, ніжність з одного боку та рішучість, цілеспрямованість з іншого. Тож мені випала нагода поспілкуватись з нею та перейняти той досвід, який є необхідним для мене на початку моєї справи. Ось, які основні 10 пунктів виділяє Софійка на шляху до успіху:

1. Нічого не бійся! Не бійся ризикувати, пробувати щось нове. 
2. Якщо впав - не валяйся:) Тобто не жалій себе, не засмучуся, а вставай, аналізуй помилки і йди далі.
3. Не жалійся! Це останнє, що люди хочуть чути від тебе!
4. Вчиняй так, як хочеш, щоб з тобою вчиняли. Вічне Біблійне правило.
5. Люби людей, що довкола. 
6. Не уподібнюйся іншим. У кожного своя історія, свій життєвий шлях.
7. Аналізуючи успіх інших людей, дивися на характер, а не на зовнішні атрибути.
8. Їж багато фруктів:) На успіх це ніяк не вплине, проте корисно.
9. Говори лише те, в чому впевнений.
10. Багато читай.
11. Довіряй та надійся на Бога, а не на людей.
12. Зрозумій, який ти і будь собою!



Як Софія випікає печиво, так і я, виймаючи з духовки нову прикрасу (так, так, я дійсно запікаю їх в духовці після ліплення), відчуваю як виходить тепло, те тепло, яким би хотілось поділитись. Це не просто фізичне поняття, це – частинка тепла моєї душі! І тому я рішуче відкриваю свою справу, я відкриваю  творчу майстерню Hita!
Чому «Hita»? Якщо я розкажу, скільки варіантів вирувало в моїй голові і скільки сумнівів не давали мені спати, ви, мабуть, вирішите закрити цю вкладку. Так, це для мене важливо. Фраза «як корабель назвеш, так він і пливтиме» стає як ніколи актуальною при всій моїй не забобонності. Не дарма ж, популярності набирають спеціалісти з неймінгу. Я зупинилась саме на цій назві, адже обираючи її, я керувалась такими критеріями: 
  • легко запам’ятовується; 
  • оригінальна;
  • коротка; 
  • приємна на слух; 
  • несе в собі message людям.

Hita – це тепло. В прямому значенні. Так мені буде ще легше передати це послання до моїх майбутніх клієнтів.

Тож вже 3 інгредієнти готові… Але це лиш початок!

Немає коментарів:

Дописати коментар